АВТОРСЬКИЙ ПОГЛЯД
20 грудня, 16:42

ОЛЕКСАНДР ТКАЧЕНКО: КІНЦЯ СВІТУ НЕ ВАРТО ЧЕКАТИ І БОЯТИСЯ

Ніякого кінця світу, звісно, не буде, в усякому разі – в традиційному розумінні цього явища.

З іншого боку - це шикарна нагода замислитися. Щодо світу, речей, які відбуваються навколо, а перше - щодо себе. Є така стара притча, старець, помираючи, говорив: у 20 років я хотів змінити увесь світ, у 30 – країну, у 40 – місто, у 50 – сім'ю, а у 60 я зрозумів, що починати треба було з себе.

У гонитві за обставинами, ми забуваємо, що усе в цьому світі починається з кожного з нас.

Коли ми плануємо щось зробити, як часто ми згадуємо про наші особисті плани та справи? Речі, які ми давно мріяли здійснити, але кожен раз відкладали у далеку шухляду, бо постійно на це немає часу. Наприклад, з'їздити на край світу чи навчитися керувати вітрильником, відвідати родичів чи оволодіти нарешті французькою, чи навіть - почати бігати зранку. Уявіть, якби ви це усе ж зробили, хоча б частково... Мабуть варто все-таки написати такий короткий список з обов'язковими датами реалізації. Спробуйте, і ви побачите, яким гармонійним стане простір навколо вас і як багато нових можливостей з'явиться.

Можливо, 21.12.12 – шанс почати змінювати себе, і хто буде готовий – той легко здолає цей символічний рубіж.

Можливо, 21.12.12 – шанс почати змінювати себе, і хто буде готовий – той легко здолає цей символічний рубіж.

Я от, наприклад, давно збирався почати вести щотижневий блог з фотографіями. І напередодні "кінця світу" нарешті кажу – welcome! Але відкриваючи новий формат комунікації на tkachenko.ua, пропоную останній епізод з попереднього формату – інтерв'ю з Ламою Оле Нідалом (зі студії, якої вже нема).

8 грудня, 09:00

"ПІСЛЯМОВА" ЄВГЕНА ГУДЗЯ

Коли лідер "Гоголь Борделло" згадав про "стєкляшку", "балку", київську школу, Висоцького і Олега Скрипку, у мене створилося враження, що я розмовляю не з відомим нью-йоркським панком, а з кимось зі своїх дуже давніх і добряче забутих знайомих. Сьогодні "Гоголь Борделло" дає понад 280 концерів на рік, переважно у США, Європі та Японії. В Україні, у рідному для Євгена Гудзя Києві - це перший сольник гурту.

Він багато чого навчився за роки життя і роботи у Нью-Йорку, не лише в музичному плані, але й життєвий досвід у нього, звісно зовсім інший, ніж у його старих друзів по київському рок-клубу, які залишилися тут. Гудзь з ними мав би зустрітися, як зізнався його американський менеджер, Євген спеціально залишив собі кілька вільних днів в Україні, хоча це економічно й не вигідно.

Через два дні після інтерв`ю я зустрів Гудзя на ВДНХ, в павільйоні Голосу Країни. Він приїхав, щоб побачитися і переговорити з одним з тренерів проекту - Олегом Скрипкою. На прощання він з радістю вигукнув: "Чувак, а я таки вспомнил, где раньше тебя видел! Помнишь,тут была такая в Украине программа – типа Взгляд – так ты ее вел".

20 серпня, 15:09

ВИХОВАННЯ ПОЧУТТЯ ПАТРІОТИЗМУ. ЧЕЧЕНСЬКИЙ ДОСВІД

Польоти до Чечні з Москви здійснює лише компанія Грозний авіа, старими радянськими ЯК-42. Черга на реєстрацію вишикувалася рівно за дві години до відправлення - тут підвищені заходи безпеки. На чеченцях одяг провідних західних брендів, але жінки в хустинах. Стюардеси теж з покритими головами. Вражають очі чеченок – великі, красиві, але з якоюсь глибинною тугою.

Грозний зустрів портретами Путіна, Медведєва, батька та сина Кадирових та зграями саранчі. В місті – свіжий запах фарби. Усе навколо - новобудови. Місцеві хочуть забути війну, але це важко – по очах, розмовах відчувається, що має минути життя хоча б ще одного покоління, щоб спогади про війну та її жертви відійшли на задній план.

В місті багато озброєних автоматами людей – це чеченська міліція та загони охорони.

Сам Рамзан Кадиров цього вечора був на концерті сучасної чеченської естради. Щоб потрапити в Будинок культури, довелося пройти кілька ланцюгів його охорони. Зал заповнений вщент, душно. Після короткого святкування з артистами Кадиров у піднесеному настрої. Але знімати ні себе, ні охорону не дозволяє. Уточнив, що зустрінемося за кілька годин у сусідньому Гудермесі.

Виїжджаємо о 23:00. Дорога дуже широка – по ній добре їздити на танку, навколишні села нормально освітлені. На трасі лише один блокпост. За півгодини – ми біля Гудермеса, в саме місто не вїзджаємо - нам в одну з резиденцій президента. Шлях до маєтку короткий, але на ньому зустрічаємо два блокпости, обабіч дороги – ліхтарі кольорів прапорів Росії та Чечні. Вогні резиденції видно здалеку. Кадиров розкаже, що там у зоопарку є навіть жирафи. Перед входом пофарбовані під золото статуї левів. Знову перевірка на безпеку. Будинок двоповерховий, підлоги вкриті килимами, на стінах багаті шпалери з золотими орнаментами – все це нагадує стиль "нових росіян" середини 90-их.

На величезній плазмі, яка ледве вписується в палацовий інтер'єр, йде футбол. Кімната подарунків за скляними дверима. Там купа зброї – від кинджалів до вогнепальної, проте її просять не знімати.

До нас приєднуються особисті оператори керівника Чечні. Кажуть, що працюють у дві зміни і поняття не мають, коли встигає спати їхній керівник.

В його кабінеті мало предметів, стіл порожній, на стінах портрет Путіна та карта Чечні. Не видно, що цим приміщенням активно користуються. З коридору доноситься гучний сміх Кадирова. Він приймає важливих гостей. Інтерв'ю починається вже після півночі. Після нього лідер Чечні поїде з чеченським олігархом Русланом Байсаровим (екс-чоловіком Крістіни Орбакайте) перевіряти якесь будівництво у горах. Ми повернемося в готель о 3 ночі.

Я вилітав значно раніше, ніж решта знімальної групи. Вранці я пішов шукати таксі до аеропорту. В перших "Жигулях" не було водія, і я дійшов до перехрестя, на якому не було ніякого руху. Озброєні автоматами "ДАЇшники" пояснили, що в аеропорт їде якийсь кортеж. Довелося чекати півгодини. Далі мене зголосився везти чоловік, який назвався працівником органів. Але вже через п'ять хвилин дорогу знову перекрили - кортеж вже повертався з летовища. Прес-секретар Кадирова, у якого я вирішив запитати правильну дорогу до аеропорту, ввічливо запропонував почекати ще хвилин 30 і запевнив, що на свій рейс я встигну. До летовища залишалось хвилин 20 пішки, тож я вирішив йти. Через п'ять хвилин ходи мене зупинив озброєний автоматом чеченець і дуже наполегливо "попросив" присісти на траву. Кілька місцевих уже там сиділи навпочіпки. Я пояснив, що спізнююся на літак. У відповідь – кілька нецензурних слів з місцевим акцентом та штовхання автоматом в груди. Згадавши армійський досвід спілкування з кавказцями та застосувавши кілька експресивно забарвлених слів через хвилину вже почув, що я "брат". Поки ми стояли і вивчали один одного на шаленій швидкості промчали понад десять автомобілів. Я пішов далі. За дві хвилини біля мене різко пригальмувало "Жигулі" і здорові дядьки, одягнуті у форму ОМОН сказали: "Сідай швидше. Ми охорона аеропорту". Перше їхнє запитання було: "Ти що журналіст?" На моє здивування відповіли: "Тільки журналісти йдуть вздовж дороги в аеропорт!".

Реєстрація на рейс відбулася теж з проблемами, а поруч зі мною в салоні літака сиділи озброєні пістолетами люди. Дуже хотілося додому. Батьківщина як ніколи здавалася рідною та бажаною.

"Місцеві хочуть забути війну, але це важко – по очах, розмовах відчувається, що має минути життя хоча б ще одного покоління, щоб спогади про війну та її жертви відійшли на задній план."

10 червня, 18:47

КВАРТЕТ І - ДИВОВИЖНЕ ЯВИЩЕ

Одесити, які прижилися і зробили успішну кар'єру в Москві і які розбавляють нинішній жорсткуватий московський гумор тонким і прямим одеським. Я вперше побачив їхні "Розмови ..." у Москві в 2008-му році після того, як вже прочитав "Мексиканські розповіді". Це було щиро, по-новому, свіжо.

Ми познайомилися - обговорювали питання запуску однієї телепрограми для російського телеканалу. Приємно здивувало - мінімум понтів, чітке розуміння цілей, максимум коректної самоповаги.

Ростислав і Леонід (він же - Льоша) у побуті розмовляють між собою якоюсь пташиною - дуже швидкою і тихою мовою, а коли удвох розмовляють зі співрозмовником, продовжують розмову один одного, майже не дивлячись на партнера. Не часто зустрінеш таку гармонію між людьми, які знайомі і щільно працюють разом 18 років. Взагалі, з ними нецікаво, схоже, не буває)

30 травня, 13:22

ПРОГРАМА З КЛИЧКОМ-СТАРШИМ

Віталій – абсолютний чемпіон у боксі і початківець у політиці. Його попередні спроби прорватися на столичний політичний Олімп закінчувалися не зовсім вдало, можливо тому, що він сам остаточно не визначився, що для нього важливіше - бокс чи політика.

Та зараз схоже, що Кличко-старший готовий повністю переключитися на політичну діяльність. І цього разу у всеукраїнському масштабі.

Причому сумніваюся, що привчений перемагати в спорті Кличко, готовий до нових політичних поразок. Він вже набагато вправніше розмовляє з аудиторією, ніж кілька років тому, і за соцопитуваннями його партія "Удар" балансує на межі подолання бар'єру проходження до парламенту.

Мене приємно здивувало, що він відкритий до діалогу та навчився швидко орієнтуватися в розмові.

Чи то тривале перебування на Заході привчило відповідати на незручні питання, чи звичка боксера – тримати удар, але було помітно, що він намагається не лукавити, а це для вітчизняного політика - незвична риса.

І це вже радує :)

19 травня, 13:16

НОВА ГРУЗІЯ. СААКАШВІЛІ

Я був в Тбілісі у 1998 році, брав інтерв'ю в Едуарда Шеварднадзе. Минулого року був у Батумі та помітив кардинальні зміни в країні, але новий Тбілісі мене таки вразив. Змінилося місто, та головне – змінилися люди. Вони щиро сподіваються на краще. Звичайно, трохи бурчать про своє нинішнє економічне становище, але бачать зміни і з оптимізмом дивляться у майбутнє.

Та одне в країні точно не змінилося – вільне ставлення до часу. Я попереджав нашу знімальну групу, що є небезпека затриматися в Грузії. Інтерв'ю з Шеварднадзе нам переносили кільки разів, з гостинною усмішкою обіцяючи – завтра обов'язково. Для того, щоб зустріч таки відбулася, довелося підключати усі можливі і неможливі дипломатичні зв'язки. В результаті ми кілька разів міняли квитки на літак і пропустили важливе інтерв'ю у Москві.

Майже аналогічна історія сталася і цього разу.

Інтерв'ю відбулося із запізненням на дві доби – проти ночі, щоправда, з приємними сюрпризами, втім про це – у програмі). А ще це зволікання дало можливість – роздивитися Тбілісі. Побачити оновлене та відверте місто, з ранньохристиянською історією та справжнім середньовічним шармом, яке зараз намагається виглядати по-європейськи в абсолютно кавказькому інтер'єрі - несподівані контрасти, як і в грузинській кухні з її сміливим поєднанням інгредієнтів.

Напівавторитарний стиль правління Саакашвілі із застосуванням ліберальних реформ та принципу верховенства права для переважної більшості (але, судячи з того, що ми могли дізнатися, такий принцип діє далеко не для всіх багатих) дає свої – наочні плоди.

Пан Саакашвілі – імпульсивний син Кавказу із західним світосприйняттям та освітою, а його молода команда, що зазнає постійних змін, повністю відповідає його стилю правління. Його харизма, вміння спілкуватися з людьми та пресою додають йому популярності, а невдала війна з Росією зміцнила авторитет. Він – виняток із правил всіх кольорових революцій на пострадянському просторі, тим цікавіше буде, сподіваюся, і вам поглянути та зробити свої висновки, чому йому вдалося, а Ющенкові – ні.

Ефір – 23.05 о 23.30 на 1+1. І до нових зустрічей в ефірі та на сайті.

"Минулого року був у Батумі та помітив кардинальні зміни в країні, але новий Тбілісі мене таки вразив. Змінилося місто, та головне – змінилися люди."

"Пан Саакашвілі – імпульсивний син Кавказу із західним світосприйняттям та освітою, а його молода команда, що зазнає постійних змін, повністю відповідає його стилю правління."




19 травня, 12:35

ДЛЯ ПОЧАТКУ

Останній раз я був в ефірі восени 2004-го року в розпал Помаранчевої революції і, чесно кажучи, повертатися в ефір не планував. Та ніколи не кажи ніколи:)

Головним мотивом моєї роботи "в кадрі" завжди був інтерес: коли був студентом – зробити щось, як робили на той час авторитети, але ще краще; потім розказати правду; згодом – пізнати світ. Зараз – розкрити людей та певною мірою сприяти встановленню трохи іншої інтонації в нашому ефірі – відвертої інтонації.

Після кількох перших записів зрозумів, що дечого потрібно вчитися знову. Подальші спроби показали, що зміни на краще є, тому вирішили "запускатися" і не чекати нового сезону.

Цей сайт буде інтерактивним. Буду вдячний всім дописувачам за коментарі та питання, які у вас виникатимуть до наших гостей.

Першим в ефірі буде інтерв'ю з президентом Грузії Михайлом Саакашвілі, яке ми знімали в Тбілісі. Далі студійні програми: з блаженнійшим владикою Любомиром Гузаром, боксером-ветераном та політиком-початківцем Віталієм Кличком, геніальним актором Богданом Ступкою, шоуменом Іваном Ургантом.

Домовилися про участь у програмі з Андрієм Данилком та Андрієм Курковим, тож надсилайте свої запитання.

"Після кількох перших записів зрозумів, що дечого потрібно вчитися знову. Подальші спроби показали, що зміни на краще є, тому вирішили "запускатися" і не чекати нового сезону."

"Цей сайт буде інтерактивним. Буду вдячний всім дописувачам за коментарі та питання, які у вас виникатимуть до наших гостей."